Надія разом із прийомною матір’ю приїжджає до Канади після закінчення Другої світової війни. Там на них вже чекає Іван – «чоловік, якого повинна називати батьком»: «Маруся та Іван вийшли з машини, а я залишилася сидіти на задньому сидінні. Що зі мною було не так? Весь цей час я хотіла, аби подорож закінчилася. Прагнула опинитися вдома. Але чи це справді був мій дім?». Останні п’ять років дівчинка провела в таборі для переміщених осіб. Її переслідують тривожні спогади. Хто вона насправді? Надя бачить образи іншої родини, нацистську форму, Гітлера... Та чи може вірити в те, про що розповідають її марення?