…Ця пара прожила разом 28 років. Друзі їх називали Люся і Слава і охоче відвідували їхній дім, де завжди панувала любов. Він — відомий письменник Ярослав Стельмах, вона — його дружина, яка ділила з ним і радість, і неприємності. Але раптом трапилося непоправне: 4 серпня 2001 року знаменитий драматург загинув через серцевий напад, коли був за кермом свого авто… Людмила Вікторівна дуже важко пережила смерть чоловіка, але через якийсь час буквально змусила себе взятися за спогади.У них вона нічого не прикрашає, пише про все максимально відверто, не обминає й те, що завдавало їй болю. Хронології у цій книжці немає — в ній просто розповідається про різні події, зустрічі, історії, які траплялися в сімейному житті Стельмахів. Мовна мішанина — деякі глави написані українською, деякі — російською — додає цим спогадам щирості та душевності. А ще цікавим у них є те, що герої їх є водночас і авторами — це друзі родини Стельмахів, і не лише письменники, а й режисери, актори, вчені, перекладачі, про яких згадує Людмила Вікторівна і які самі згадують про Ярослава Михайловича… Це друге видання цієї книжки, і авторка не захотіла нічого змінювати, залишила свої спогади такими, як вони були. Отже, зі сторінок постають ті, хто вже відійшов у інші світи, але тут вони ще такі живі і такі щирі…