Іван Багряний (1906—1963; справжнє прізвище — Лозов’ягін) — український письменник, який зазнав жорстокості сталінських репресій. Митця було ув’язнено, заслано до Далекого Сходу, потім була еміграція. Лише після своєї смерті він був реабілітований, став лауреатом Шевченківської премії 1992 року, і його книги почали перевидавати в Україні.Поет-борець І. Багряний відомий як автор великих віршованих творів: поем «Мечоносці», «Ave Maria», «Гуляй-Поле» та інших, повісті «Антон Біда  ̶  герой труда», роману «Скелька». Його творчість допомагає осмислити історичне минуле України і сучасність, питання війни і миру, життя і смерті, жертви та героїзму.