Від класичної казки до захопливої жорстокої антиутопії - саме таким шляхом веде читача авторка, багато в чому продовжуючи й збагачуючи традиції Орвела, Замятіна й інших попередників. У цієї жінки-письменниці стиль навдивовижу мужній, сказати б, чоловічий і водночас легкий для читацького сприйняття.У творі, з одного боку, майстерно виписано процес звиродніння влади (що відкрив світові недавній Майдан - паралель особливо відчутна в заключній частині роману), а з іншого - навіть "людина з пробірки" , якій державою визначено роль безпристрасного ката, поступово перетворюється на цілителя й воїна. Ці різнобічні метаморфози героїв тримають читацьку увагу до останньої крапки.