Кулі могли свистати побіля його вух, могли зойкати поранені, могли несамовито вигукувати тимчасові переможці, могли тріщати барикади, гуркотіти звіддалека барабани й бойові сигнали, заглушаючи шумподвійної пожежі… Поблизу Калиновича все це мов би не існувало. Його очі, віха й душа були звернені до неї.